Лісові комплекси є найбільшими за площею природними екосистемами Парку. Вони відіграють украй важливу роль для збереження біорізноманіття, регулюють водний баланс, захищають крутосхили від ерозії, очищують ґрунтові води і повітря, підтримують екологічний баланс регіону. Пролягаючи часто вузькою смугою вздовж берегів Дністра і вливаючись у великі за площею лісові масиви, вони виступають природними міграційними коридорами для фауни і флори.

Складний рельєф території сприяв збереженню частини лісів у важкодоступних для ведення лісового господарства ділянках. Завдяки цьому ми можемо прослідкувати наші лісові комплекси впродовж століть! Рослинний покрив підтверджує давню історію і безперервність існування цих справді унікальних екосистем. Адже на території Парку поширені такі реліктові угруповання, як букові ліси з домінуванням листовика сколопендрового, барвінку звичайного, плюща звичайного, діброви барвінкові та плющеві, скельнодубові ліси барвінкові, яворово-ясенево-букові ліси з домінуванням у чагарниковому ярусі клокички перистої.

Типовими лісовими масивами Парку є дубові і грабово-дубові ліси з дуба звичайного на плакорах, а на крутосхилах вздовж Дністра сформувалися ліси з переважанням дуба скельного. Вони відіграють важливе протиерозійне значення і беруть участь у регуляції водного балансу. Дуб скельний відзначається невибагливістю до родючості та вологості ґрунту, може заселяти навіть найбільш стрімкі схили – стінки з кам’янистими відслоненнями. У дубових лісах часто наявний підлісок із дерену, глоду, гордовини, терену, жостеру проносного. У трав’яному ярусі зазвичай домінує егоніхон пурпурово-голубий, осока волосиста, яглиця звичайна, часто трапляється тонконіг дібровний, копитняк європейський, підмаренник запашний, печіночниця звичайна, анемона дібровна. Ліси з домінуванням дуба звичайного і скельного у деревному ярусі і осоки волосистої у трав’яному чи дерену – у чагарниковому є рідкісними і внесені до Зеленої книги України (Про затвердження…, 2020).

Неочікуваною для Придністерського Покуття була знахідка ацидофільного дубового лісу з участю чорниці й куничника очеретяного – звичайного оселища для Полісся та Карпат.
Грабові та дубово-грабові ліси з участю липи, бука, явора, ясена дуже часто трапляються на рівнинних частинах території. Ці ліси є флористично багатими. Особливо у ранньовесняний період різнокольоровими барвами буяють рясти порожнистий і ущільнений, анемона дібровна жовтецева, зірочки жовті, проліска дволиста, печіночниця звичайна, чина весняна тощо. У пізнішу пору вегетації рослинний покрив набуває однорідного зеленого забарвлення і представлений яглицею, осокою волосистою і лісовою, ожиною сизою тощо.

Доволі рідкісними для Придністер’я є букові ліси, які тут мають реліктовий характер і острівне поширення та розкинулись поблизу східної межі ареалу. Зазвичай букові ліси мають високий ступінь зімкненості крон, тому чагарниковий і трав’яний покрив дуже розріджений чи навіть відсутній. Проте в умовах складного мікрорельєфу із виходом на поверхню вапнякових відкладів, розсипів, скель чи проваль (як в околицях сіл Буківна, Одаїв), трав’яний і чагарниковий яруси можуть не лише бути присутніми, а й представленими популяціями вкрай рідкісних видів рослин – місячниці оживаючої, скополії карніолійської, клокички перистої, підсніжника білосніжного. У букових лісах виявлено також чимало популяцій орхідних – булатки довголистої і великоквіткової, гніздівки звичайної, любки зеленоцвітої, коручки темно-червоної. Саме у буковому лісі була знайдена популяція шафрану Гейфеля – виду, який майже зник із теренів рівнинної частини Івано-Франківської області.

У лісах Парку виявлено 23 види рослин, внесених до Червоної книги України (2021). У Парку поширені 5 типів оселищ (G1.11, G1.6, G1.8, G1.A1, G1.A4), які охороняються Резолюцією 4 Бернської конвенції. До Зеленої книги України (2020) внесені 19 лісових угруповань.

Лучні степи
Західноукраїнські лучні степи є рекордсменами за видовим різноманіттям у малих масштабах вимірювань – на пробній площі розміром 4х4 м виявляють близько ста видів рослин! На покутських степах одним угрупованням ростуть і степові, і лучні, і гірські, і навіть лісові види рослин! Таке чудернацьке поєднання є наслідком тривалої історії розвитку рослинного покриву, міграцій не лише окремих видів, а й цілих флор.

Степова та лучно-степова рослинність на Покутті сформувалася на стрімких крутосхилах переважно південної та західної експозиції та вершинах пагорбів в умовах недостатньої зволоженості, інтенсивного освітлення, а також малої потужності ґрунту, часто із оголенням материнської породи, скелястими утвореннями та рендзинами. В їх формуванні значну роль відіграли крупні копитні тварини, які паслися на трав’яних ділянках і мігрували на значні відстані. Пізніше з розвитком скотарства їх змінили стада корів, кіз та овець, а на пологих ділянках – сінокосіння.

Рослинний покрив лучних степів Парку найчастіше утворений угрупованнями за участі сеслерії Гойфлера, осоки низької, куцоніжки пірчастої, костриці валіської, ковил волосистої, перистої, найкрасивішої. Рідкісними ценозами, які характерні для Придністерського Покуття, є угруповання з домінуванням вівсюнця Шелла і тонконогу різнобарвного.

Лучні степи змінюють свій вигляд 3–4 рази за вегетаційний період. Кінець березня – початок квітня – період ранньоквітучих видів, ефемерів і ефемероїдів: ломикаменя трипальчастого, крупки дібровної, крупки весняної, сону великого, сону розкритого, горицвіту весняного, первоцвіту весняного, фіалки запашної, гіацинтика блідого, осоки низької. У травні-червні рослинний покрив особливо барвистий і різноманітний, найяскравішими його представниками є юрінея вапнякова, шавлія поникла, перлівка трансильванська, види роду ковила, астрагали данський, австрійський, еспарцетовий, зіноваті біла, Блоцького, Пачоського, залізняк бульбистий, ломиніс цілолистий, гвоздики Анджейовського, перетинчаста і картузіанська, волошки Маршала, скабіозовидна, стиснута і руська. У другій половині літа – на початку осені розпочинають цвітіння не менш харизматичні та цікаві рослини – аконіт несправжньо-протиотруйний і опушеноплодий, клопогін європейський, відкасник осотоподібний.

Лучні степи визнані важливим оселищем для видів орхідних і перебувають під охороною Резолюції 4 Бернської конвенції і Директиви оселищ Ради ЄС. У межах лучно-степових комплексів Парку виявлені популяції 27 видів рослин, внесених до Червоної книги України (2021). Угруповання 8 формацій охороняються відповідно до Положення про Зелену книгу України (2020).

Скелі
Мальовничі вапнякові скелі гордо здіймаються на вершинах та схилах пагорбів Парку. Вони утворені багатовіковою водною та вітровою ерозією і стали домівкою для популяцій дуже цікавих видів, які здатні корінцями проникати і закріплюватися у найменших щілинках, задовольнятися мізерними відкладами поживних речовин замість ґрунту і цвісти й давати життя новим поколінням таких же сміливців. Серед них – мінуарція щетинолиста (дністровська), дзвоники круглолисті, цибуля
гірська, зірочки Пачоського, ломикамінь трипальчастий, самосил панонський, перстач сірий, костриця валіська.

Серед лісових екосистем Парку вихід на поверхню гірських порід теж не є рідкістю. Найчисельнішими їх мешканцями є папороті – листовик сколопендровий, багатоніжка звичайна, пухирник ламкий, аспленії волосоподібний і муровий тощо.

Виходи материнських порід на поверхню в поєднанні із видами, що їх населяють, формують окремі екосистеми. Вони хоч і вплетені у лісові масиви чи степові ділянки, які їх оточують, все ж мають специфічні умови субстрату, вологості, температури повітря. Показники цих та інших параметрів можуть відрізнятися у рази.

Під впливом вітрової та водної ерозії вапнякові скелі набувають чудернацького вигляду і вражають нашу уяву химерними формами.

Лучні оселища
Придністерські луки звеселяють око барвистим різнотрав’ям та привертають увагу численних запилювачів. На відміну від лучних степів, луки формувалися на рівнинних ділянках: у заплавах річок, на плакорах чи, навпаки, біля підніжжя пагорбів, на лісових галявинах. У Парку збереглися також остепнені луки на пологих північних і східних схилах пагорбів, на стрімкіших схилах їх змінюють лучні степи. Ці оселища відзначені високим рівнем флористичного різноманіття, великою кількістю популяцій рідкісних, реліктових та гірських видів (анемона нарцисоквіткова, аконіт Хоста, клопогін європейський, чемериця чорна тощо), що пов’язано із давньою історією і тривалим періодом їх розвитку.

Травостій лучних угруповань утворений переважно злаками: кострицею червоною, лучною та східною, райграсом високим, молінією голубою, видами родів тонконіг, мітлиця тощо. До їх складу часто домішуються осоки: заяча, бліда, шершава, повстиста, просовидна, жовта. Частими мешканцями сінокісних лук є представники родини орхідні: любка дволиста, пальчатокорінник травневий і плямистий, зозулині сльози яйцевидні. Рідкісним мешканцем вогких лук є рябчик шаховий.

Доля лучних угруповань на рівнинних територіях доволі сумна: переважна більшість придатних до обробітку ділянок давно освоєна і перетворена на сільськогосподарські угіддя. Зокрема розораність території, де розташований Парк, сягає рекордних для області значень (54–67%).

Ще одна загроза для рівнинних лук криється у занепаді тваринництва. Традиційно їх використовували як сіножаті та пасовища. В сучасних умовах, зі зменшенням поголів’я худоби в десятки разів, рослинний покрив лук стрімко змінюється, вони заростають чагарниками і деревами.
У зв’язку із загальноєвропейською тенденцією до деградації лук, цей тип оселищ (E2.2) перебуває під охороною Резолюції 4 Бернської конвенції. На луках Парку ростуть популяції 7 видів, внесених до Червоної книги України (2021).

Водно-болотні оселища
Велична річка Дністер із його притоками – серце Покуття, яке підтримує життя багатьох живих організмів, екосистем і поселень людей. Завдяки швидкій течії вища водна рослинність у річці зазвичай не розвивається. Пологі береги частіше гравійні, порослі розрідженою рослинністю або ж укриті заростями верб, а на стрімких часто формуються важкодоступні скельнодубові ліси.
Завдяки звивистому руслу до річки Дністер стікаються численні водотоки – як з повільною течією, так і стрімкі. Прибережна рослинність представлена переважно галерейними вербовими лісами (оселища перебувають під охороною Резолюції 4 Бернської конвенції), угрупованнями з участю вільхи чорної, в’яза гладкого, тополь, крушини ламкої, берези пухнастої, черемхи, ясена звичайного тощо.

Вздовж струмків та водоспадів Парку сформувалися ділянки специфічних туфогенних оселищ на відкладах травертинів, які населяють популяції вузькоспеціалізованих мохів (палюстріела мінлива, кратоневрон папоротеподібний), що формують подушкоподібні зарості. Саме їхні пірчасті пагони
сприяють розтіканню води, розподілу її потоків аж до спадання у вигляді крапель. Така подушка наростає у вигляді «дзьоба», як її називають фахівці. Зокрема на водоспаді Дівочі сльози біля с. Ісаків сформувався дуже потужний навіс вагою 4,5 тонни, який під власною вагою обвалився у травні 2019 року, проте формування травертину в цьому місці продовжується.

У старицях Дністра, зокрема у заповідному урочищі Нижнівському, вища водна рослинність представлена угрупованнями з домінуванням глечиків жовтих, жабурника звичайного, рдесника плаваючого і кучерявого, куширу темно-зеленого, сальвінії плаваючої, водяного горіха плаваючого.

На території Парку переважають високо-травні болота з переважанням осок гострої, гостровидної, побережної, чорної, лисячої, Отруби, заячої, а також комишу лісового, очерету звичайного, куничника наземного, які також часто разом із рогозами широколистим та вузьколистим, кугою озерною, бульбокомишем морським утворюють прибережну рослинність озер і заплав річок.
Прісноводні та болотні комплекси є великою цінністю і перебувають під загрозою деградації та зникнення через антропогенну діяльність і зміну клімату. В радянську добу заболоченими ділянками, яких у меандрах Дністра було немало, прокладено густу мережу меліоративних каналів. Сьогодні у зв’язку зі зниженням рівня ґрунтових вод і зменшенням інтенсивності опадів необхідно оберігати та відновлювати заболочені землі, джерела, струмки, адже вони відіграють колосальне
значення для підтримання водного балансу, є осередком біорізноманіття і від них безпосередньо залежить добробут майбутніх поколінь. На болотах Парку виявлено популяцію шолудивника лісового – виду, внесеного до Червоної книги України (2021). Резолюцією 4 Бернської конвенції взято під охорону угруповання сальвінії плаваючої (C1.225), а також джерела твердої води (C2.12). До Зеленої книги України (2020) внесено угруповання формацій глечиків жовтих, сальвінії плаваючої і водяного горіха плаваючого.